а може мені не варто опиратись?
може навпаки треба віддатись йому?
адже я не можу жити без любові! мені її потрібно, і я шукаю її усюди… в перехожих, друзях, квітах та ранковій росі…
так мене здається ще ніхто не кохав. а з часом може і я зможу в нього закохатись.
"єдине що мене цікавить в світі це ти. та ти і є цілий світ"
бліііін, не можу таке слухати від нього!
я просто зламаюсь…
щоб так мене любити?!
а за що???
ну дійсно. адже я просто сіра, закомплексована особистість, яка постійно все зводить до драм та депресій…
з чого він взагалі взяв, що я настільки добра?!
я просто егоїстична скотина, яка думає лише про власну дупу.
і чим більше я його відштовхую, тим сильніше він бореться за мою увагу.
та нууу… це просто тупо!
виходить, я радіти маю, що хтось мене цінує. і дякувати за це…
а може це просто грає випите вино і на ранок мене попустить…
а хрєн його знає!
я просто замахалась, бо невизначеність вбиває!